Перша згадка про Шацьк відноситься до 1410 року, коли польський король Владислав ІІ Ягайло послав мисливців до Шацьких лісів для заготівлі м’яса на військові потреби:
«
Відзначивши свято Різдва Христового в Любомлі, Владислав, король польський, від’їжджає в Любохню, Шацко і Ратно і поновлює заняття полюванням, запасаючи м’ясо наздогнаних звірів для прусської війни.
«
За люстрацією 1564 року Шацьк (в люстрації називається Шечко) налічував 35 дворів тяглих селян, 7 городників, 3 комірники і 33 рибалки. Всі ці категорії населення перебували на становищі кріпаків. Загальна сума податків з села визначалась в розмірі 419 злотих і 29 грошей на рік.
У 1595 році Шацьк згадується в документах як містечко.
у 1812 році під час Франко-російської війни Шацьк в складі північно-західної Волині був територією, по якій проходили наполеонівські війська. В середині вересня 1812 року Шацьк був уже вільний від французів.
З 1768 до 1849 року селище належало родині феодала Браницького. Пізніше царські власті конфіскували землі Браницького і селяни Шацька набули статусу державних. З початку викупу земель поглиблюється майнова нерівність. За люстрацією 1874 року з 305 дворів лише 43 одержали «повний наділ» , 186 півнаділу, решта і того менше. у 1906 році в Шацьку налічується 428 дворів і 2886 чоловік населення.
У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:
«
ШАЦЬК, містечко на півночі Володим. пов., в околиці т. зв. великих, волинських озер, при озері Люцимир, або Ліцомир, 101 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 428 домів і 2,713 жителів, дерев’яна церква, початкова школа, пошта, волость. Перед тим було це «казьонне» село і було там в кінці 19 ст. 194 домів і 1,557 жителів, церква. Село при озері недалеко від джерел р. Прип’яті. Озеро велике і гарне, в яке втинається півострів. Колись було дуже рибним. Село входило від кінця 14 ст. до Любомельського староства. За переписом 1911 р. в містечку Ш. було 2,543 жителів, волость, пошта, телеграф, земська поштова станція, одноклясова школа, шпиталь, лікар, 5 крамниць, 1 горілчана крамниця і 3 ярмарки річно. На березі озера Люцемира було овальне городище, яке займало ¼ га. На березі в уроч. Остре був курган до 4 метр. високий, на чотирокутній основі. Цей курган зветься тут «Гора».
«
В період Першої світової війни багато господарств були змушені евакуюватися до Росії. Їх повернення назад затяглося на роки. Жовтневий переворот в Росії докотилася і до Шацька. За спогадами старожилів і архівними документами, в Шацьку діяв ревком.
З кінця 1920 року по вересень 1939 року Шацьк входив до складу Польщі. Після захоплення Червоною Армією 22 жовтня 1939 року шачани обрали Редька Олексія Івановича делегатом Народних Зборів України, Народні Збори у Львові 27 жовтня 1939 року прийняли рішення щодо об’єднання Західної України з Українською РСР.
17 січня 1940 року Шацьк став районним центром, а в березні цього ж року відбулися вибори до місцевих рад. Відкрилась семирічна школа. Всі діти дістали змогу вчитися.
Весною 1941 року в Шацьку виникло три колгоспи.
25 червня німці окупували селище. За період до 21 липня 1944 року нацисти знищили близько тисячі жителів Шацька та навколишніх сіл, переважно єврейської національності, спалили десятки селянських дворів, що прилягали до селища. 183 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на роботи.
В лісах навколо Шацька діяв радянський партизанський загін Степана Шковороди. З прибуттям на Волинь влітку 1943 року партизанського з’єднання О. Ф. Федорова Шацький партизанський загін влився до його складу. 3 серпня 1943 року партизани розгромили німецький гарнізон і визволили Шацьк від німців і поліцаїв. Остаточне відбиття райцентру від німців припадає на 21 липня 1944 року.
Після відновлення радянської влади відразу ж поновилася й робота районних установ. 42 юнаки і чоловіки з Шацька поповнили ряди Червоної Армії на фронті. Розпочалась відбудова господарства і житлового фонду. Найбільшими підприємствами стали промкомбінат, рибзавод, молокозавод, пекарня, цегляний завод. В 1957 році створена міжколгоспна будівельна організація. А засновану ще до війни МТС перетворено на сучасне ремонтно-транспортне підприємство. На початку 1990-х років промкомбінат розділився на 2 приватизовані фабрики — «Чайка» (меблеве виробництво) і «Шачанку» (швейні вироби). В системі райспоживспілки нині працюють ковбасний цех, цех безалкогольних напоїв, олійниця та борошно-мельно-круп’яне виробництво. Є приватна міні-пекарня. Шацький держлісгосп має цех по переробці ягід, плодів, овочів та березового соку.
На березі озера Пісочне побудований в 1967 році обласний санаторій «Лісова пісня» на 600 місць. Про його фітотерапевтичне відділення знають далеко за межами Волині. Найчистіша вода озера та чудові лісові краєвиди приваблюють сюди людей на відпочинок та оздоровлення. Урочище «Гряда» на березі мальовничого Світязя перетворилось на велику зону відпочинку. Тут розміщено 68 баз відпочинку підприємств Волинської, Львівської та Рівненської областей.
Селище внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р.
